Часта помилка роботодавця при звільненні через хворобу в Німеччині.
Якщо працівник у Німеччині протягом одного року був непрацездатним протягом періоду, що перевищує шість тижнів – безперервно або повторно – тоді роботодавець, за згодою та за участю зацікавленого працівника та відповідних установ, зобов’язаний визначити можливості подолання непрацездатності.
Також досліджується, за допомогою яких пільг чи заходів можна запобігти повторній непрацездатності та зберегти робоче місце.
Така процедура німецькою мовою називається betriebliches Eingliederungsmanagement (корпоративне управління реінтеграцією).
Відсутність проведення такого корпоративного процесу призводить у Німеччині до того, що роботодавець не може загалом посилатися на той факт, що він не знав жодних альтернативних способів працевлаштування, відповідних стану здоров’я працівника, і тому його звільнив.
Німецький роботодавець повинен при відсутності попереднього проведення процесу BEM та звільненні працівника через хворобу:
- конкретно вказати, чому подальше працевлаштування працівника на займаній посаді неможливе,
- вказати причини, через які адаптація робочого місця до стану здоров’я працівника або його зміна виключена,
- обґрунтувати, чому передбачені законом пільги або допомога реабілітаційних органів не могли сприяти зменшенню відсутності через хворобу,
- пояснити, чому працівник не може бути працевлаштований на (альтернативній) іншій посаді при зміненій роботі.
Формальні помилки роботодавця при такому процесі призводять до подібних обов’язків обґрунтування звільнення через хворобу лише тоді, якщо вони вплинули на можливість ідентифікації заходів, які могли б призвести до суттєвого зменшення періодів непрацездатності працівника.
Ініціатива щодо проведення такого процесу в Німеччині лежить на боці роботодавця.
Допустимо при цьому, щоб процес був двоетапним – на першому кроці відбувається інформаційна розмова щодо управління реінтеграцією, а на другому кроці відбувається безпосереднє проведення BEM.
Якщо роботодавець доручає в Німеччині проведення процесу BEM зовнішньому постачальнику послуг, а цей постачальник послуг припускається процедурних помилок під час його реалізації, роботодавець повинен приписати собі ці недоліки так, ніби він сам їх припустився.
Навіть якщо концепція управління реінтеграцією передбачає двоетапний процес (інформаційна розмова, а потім безпосередньо BEM), спробу правильного проведення цього процесу можна вважати здійсненою в Німеччині лише тоді, коли роботодавець поінформував працівника про цілі управління реінтеграцією та про вид і обсяг даних, які будуть збиратися в цьому процесі.
Необхідно в Німеччині в рамках BEM, зокрема, надати інформацію щодо збору та використання даних, з якої випливає, що збиратимуться лише ті дані, які необхідні для ведення ефективного процесу підтримки одужання та збереження працездатності працівника.
Працівник повинен бути в Німеччині поінформований в рамках BEM, які дані щодо його стану здоров’я – які є чутливими даними в розумінні правил захисту персональних даних – будуть зібрані та збережені, в якому обсязі та з якою метою вони будуть надані роботодавцю.
Якщо роботодавець, намагаючись провести процес BEM, не поінформує працівника достатньо чітко про цілі BEM та про очікуваний обсяг збору, використання та зберігання даних, а працівник потім відмовляється від участі в цьому процесі, то лише виняткові обставини можуть обґрунтувати прийняття, що відсутність повної інформації не вплинула на рішення про відмову від участі. Така ситуація могла б мати місце лише тоді, коли з повною впевненістю можна стверджувати, що працівнику ці питання були абсолютно байдужі. Не можна однак прийняти таке припущення в Німеччині лише тому, що працівник у розмові з роботодавцем або із зовнішнім постачальником послуг надав з власної ініціативи певну інформацію щодо свого стану здоров’я, тим більше, якщо працівник залишався в переконанні (і мав право так вважати), що він бере участь лише в інформаційній розмові, що передує безпосередньому процесу BEM.

Leave a Reply