Гроші після незаконного звільнення в Німеччині – обов’язок шукати нову роботу.

Гроші після незаконного звільнення в Німеччині – обов’язок шукати нову роботу.

Коли хтось отримує звільнення з роботи в Німеччині, він може звернутися до суду, якщо

– підприємство має понад 10 працівників,

– минуло 6 місяців від початку роботи.

На подання позову є 3 тижні від отримання письмового звільнення.

Що відбувається, коли ми виграємо?

Тоді нараховується так звана німецька компенсація за простій – тобто гроші за період після звільнення з роботи. Це ті самі гроші, які отримують за виконану роботу (але без добових!).

Одне обмеження – від компенсації за простій у Німеччині віднімаються виплати та заробітки, отримані після звільнення з роботи в Німеччині.

Якщо хтось ухиляється від прийняття нової роботи, тоді віднімається заробіток, якого він таким чином позбувся – про це ця стаття.

Ось найновіший приклад з практики Федерального суду праці Німеччини:

Пан Янек працював з 1991 року в компанії як помічник.

17.11.2017 він отримав звільнення – негайно. У 2020 році апеляційний суд у Німеччині визнав, що звільнення було незаконним, і трудові відносини тривають.

Пан Янек пройшов особисту співбесіду з агентством праці після того, як раніше повідомив агентство про отримання звільнення. Після цього пан Янек отримував допомогу по безробіттю до січня 2019 року.

У цей час агентство праці не надсилало пану Янеку жодних пропозицій роботи, оскільки – як випливає з електронного листування – він цього не бажав і заявив, що може подавати заявки, якщо буде змушений. Пан Янек також заявив, що буде інформувати кожного потенційного роботодавця під час подання заявки на роботу – ще до співбесіди – про те, що триває судове провадження з його останнім роботодавцем, і що він обов’язково хоче там далі працювати. Він не докладав жодних самостійних зусиль для пошуку іншої роботи в цей період. Компанія пана Янека не надсилала йому жодних пропозицій роботи, на які він міг би подати заявку та отримати розумну винагороду.

З травня 2019 року до листопада 2019 року пан Янек подавав різні заяви про роботу. У серпні 2019 року пан Янек працював у X GmbH – заробив там близько 2 000,00 € брутто. З 1 лютого 2020 року до 31 липня 2020 року (загалом 6 місяців) він був працевлаштований на Minijob (зараз макс. 520,00 € на місяць). Заробив тут загалом понад 2 500,00 EUR брутто.

Пан Янек підрахував компенсацію за простій за період з 1 грудня 2018 року до 31 серпня 2020 року (21 місяць простою!); відняв при цьому гроші, отримані від центру зайнятості та з нових місць роботи – вийшло понад 80 000,00 €, з якими він подав позов проти старого роботодавця.

Ось аргументи суду за відхилення позову пана Янека:

У Німеччині роботодавець може відмовити у виплаті компенсації за простій після неправомірного звільнення, якщо працівнику можна закинути

– навмисне перебування у бездіяльності після звільнення та непідприйняття іншої роботи, яка є для нього прийнятною,

– або навмисне перешкоджання працівником прийняттю на роботу,

– або цілеспрямоване перешкоджання запропонувати йому розумну роботу.

Щоб цього уникнути, важливо зареєструватися в центрі зайнятості за місцем проживання. У Німеччині це слід зробити протягом 3 робочих днів з моменту отримання звільнення. Для тих, хто проживає в Німеччині – це можна зробити онлайн тут:

https://www.arbeitsagentur.de/arbeitslos-arbeit-finden/arbeitslosengeld

Якщо працівник звертається до центру зайнятості для пошуку роботи після закінчення договору та скористається пропозицією служби працевлаштування, тоді зазвичай його не звинуватять у навмисній бездіяльності.

Залежно від обставин, саме очікування розумної пропозиції від центру зайнятості може бути недостатнім. Залежно від обставин, може існувати обов’язок працівника подати власну пропозицію, якщо він дізнався про реалістичну та розумну можливість працевлаштування. Однак працівник не зобов’язаний невтомно шукати розумну роботу (наприклад, 8 годин на день шукати оголошення та писати заяви про роботу).

Роботодавець у Німеччині також має право надсилати працівникові відповідні пропозиції роботи, наприклад, з оголошень у пресі або приватних «робочих порталів», щоб активно заохотити працівника розглянути працевлаштування в іншому місці.

Працевлаштування на новому місці має відповідати здоровому глузду. Це оцінюється зокрема залежно від особи нового роботодавця, виду нової роботи або інших умов нової роботи. Працівник не може відхилити нову пропозицію і при цьому посилатися на те, що на новій роботі були б нижчі заробітки порівняно з попередньою роботою. Загалом, однак, працівник не повинен погоджуватися в Німеччині на значне погіршення умов праці. Інша діяльність не може також суперечити обов’язкам, що випливають з розірваного трудового договору (тому, наприклад, не можна вимагати прийняття на роботу в конкурентній компанії, яка порушує пункт про заборону конкуренції).

На першому етапі процесу щодо грошей за період після неправомірного звільнення роботодавець у Німеччині повинен надати конкретні докази того, що в період після неправомірного звільнення існували можливості працевлаштування працівника. Щодо зусиль агентств з працевлаштування, роботодавець також має право на інформацію від працівника.

Якщо працівник доведе в Німеччині після звільнення, скасованого судом праці, що після закінчення трудових відносин він зареєструвався в центрі зайнятості як особа, яка шукає роботу, і належним чином відреагував на пропозиції служби працевлаштування, то зазвичай його не звинуватять у навмисній бездіяльності, і він не втратить гроші за період після неправомірного звільнення.

Але пан Янек заявив центру зайнятості, що він буде – навіть не запитуваний – писати потенційним роботодавцям про те, що триває процес зі старим роботодавцем… Суд оцінив, що він робив це спеціально для того, щоб перешкодити працевлаштуванню на новій посаді. Його не врятувало навіть те, що тим часом він працював 1 місяць на повний робочий день і потім так званий Minijob…

(номер справи – BAG 5 AZR 177/23)