Роботодавець в Німеччині не може вимагати виконання роботи від працівника, коли працівник через хворобу не може працювати.
Німецьке законодавство гарантує не тільки право на відсутність на роботі через хворобу, але й обов’язок роботодавця продовжувати виплачувати регулярну заробітну плату, на яку працівник мав би право, якби не був хворий і продовжував працювати – до шести тижнів.
Щоб працівник мав у Німеччині право на зарплату за час хвороби, непрацездатність не повинна бути ним з його вини.Звичайна недбалість недостатня для виключення права на відшкодування. Потрібна особливо необережна або навмисна поведінка, яка виходить за межі звичайної обережності.
Для права працівника на зарплату під час хвороби ключове значення в Німеччині має те, чи непрацездатність сталася з його вини. Якщо працівник сам винен у своїй непрацездатності, він втрачає право на зарплату. Співвинa третіх осіб, однак, не виключає можливості приписування провини працівнику.
Якщо ж вину за виникнення непрацездатності несе виключно третя особа, то право працівника на лікарняний залишається в Німеччині недоторканим.
У професійному та особистому житті існує багато ситуацій, коли працівник може втратити право на лікарняний від роботодавця з Німеччини через грубо неправомірну поведінку:
– право на лікарняний від роботодавця з Німеччини може бути виключене, якщо нещасний випадок на виробництві стався внаслідок серйозного порушення німецьких правил охорони праці або розпоряджень роботодавця, пов’язаних з безпекою, класичним прикладом є вживання алкоголю всупереч забороні;
– у контексті пандемії/епідемії свідоме подорожування до зон, охоплених офіційним попередженням, або грубе порушення фірмових санітарних правил може бути визнано в Німеччині як винна поведінка;
– у разі травм, отриманих під час занять спортом, у Німеччині розрізняють між небезпечними та стандартними дисциплінами. Спорт вважається особливо ризикованим, якщо навіть при обережній поведінці ризик травми є дуже високим (напр., бої MMA). Однак суди рідко кваліфікують види спорту як небезпечні – навіть у випадку аматорського боксу, парапланеризму чи мотоперегонів. Тому ключовим є індивідуальна поведінка працівника та питання, чи грубо він порушив правила безпеки або зайнявся діяльністю, що перевищує його фізичні можливості чи досвід;
– також дорожньо-транспортні пригоди можуть призвести в Німеччині до втрати права на зарплату під час хвороби від роботодавця, якщо вони були наслідком навмисної або особливо необережної поведінки – наприклад, водіння в нетверезому стані, невикористання ременів безпеки, розмова по телефону без гучного зв’язку або вживання медикаментів всупереч рекомендаціям. Значне перевищення швидкості, що призвело до аварії та травм працівника, може бути визнано в Німеччині як власна провина працівника, виключаючи таким чином право на лікарняний від німецького роботодавця;
– залежності від алкоголю, нікотину, наркотиків або ліків розглядаються в світлі німецького трудового права як хвороби. Чинна судова практика німецьких судів з трудових питань вже не передбачає автоматично, що спричинена ними непрацездатність є виною працівника. Натомість кожна ситуація повинна оцінюватися індивідуально. У разі спору суди з трудових питань зобов’язані з’ясувати, які фактори призвели до залежності та чи можна працівнику приписати вину в розумінні законодавства;
– загалом, у Німеччині не надається право на лікарняний від роботодавця, коли працівник добровільно вирішує пройти процедуру, спрямовану на лікування безпліддя. Народження дитини в німецькому трудовому праві є індивідуальним життєвим рішенням, а не ризиком для здоров’я, за який відповідає роботодавець. Така процедура, на думку німецьких судів з трудових питань, не служить уникненню хвороб, а виконанню особистих планів. Інакше слід розглядати випадки, коли непрацездатність виникає внаслідок непередбачених ускладнень, за умови, що процедура була проведена відповідно до загальновизнаних медичних стандартів і з точки зору лікаря не було підстав припускати ризик ускладнень. У такому випадку непрацездатність не є виною працівника, а право на зарплату під час хвороби залишається чинним;
– відповідальність працівника за лікарняний виникає в Німеччині тоді, коли непрацездатність є наслідком пластичної операції або іншого косметичного втручання без медичних показань. Те саме стосується татуювань. Хто свідомо йде на такий ризик, діє всупереч власним інтересам здоров’я. У разі ускладнень право на зарплату під час хвороби не надається;
– якщо працівник стає непрацездатним внаслідок участі в бійці, сама участь у такій ситуації ще не означає винної поведінки в розумінні закону про зарплату під час хвороби – навіть якщо він перебував у середовищі, де часто трапляються акти насильства. Лише коли працівник сам ініціює бійку або своєю поведінкою її провокує, можна в індивідуальному випадку припустити, що він діяв всупереч власним інтересам. У такій ситуації в Німеччині може виникнути виключення права на зарплату через співвідповідальність працівника за подію;
– у випадку спроб самогубства в Німеччині зазвичай припускається, що вони є наслідком серйозної психічної хвороби. Тому такі дії не розглядаються як необережні чи винні. Припускається, що така особа перебуває у стані, коли її здатність до вільного прийняття рішень серйозно обмежена. Тому їй не можна приписати вину в розумінні німецьких норм щодо лікарняного.
Leave a Reply