Коли працівник вважає накази роботодавця в Німеччині незаконними.

Коли працівник вважає накази роботодавця в Німеччині незаконними.

Роботодавець у Німеччині може визначати місце та час виконання роботи на власний розсуд, за умови, що ці умови праці ще не визначені трудовим договором. Це стосується також конкретних завдань. Це також стосується порядку та поведінки працівників на підприємстві.

Накази можуть бути простими, наприклад:

– „Принеси молоток/лопату/документи“,

можуть стосуватися часу, наприклад:

– „з завтрашнього дня приходьте на роботу о 5:30 ранку“,

можуть також стосуватися місця роботи

– „з завтрашнього дня ви будете працювати в іншому філіалі компанії“.

При видачі наказів роботодавець у Німеччині повинен враховувати:

– вік працівника,

– стан здоров’я працівника,

– інвалідність працівника,

– навички та освіту,

– дохід працівника,

– сімейні зобов’язання.

Інші фактори можуть бути такими ж важливими при видачі наказу роботодавцем у Німеччині.

Якщо роботодавець у Німеччині порушує ці обґрунтовані інтереси працівника, хоча в конкретному випадку вони важливіші за обґрунтований інтерес роботодавця – тоді існують наступні варіанти.

1. Найпростіший варіант у Німеччині – це ситуація, коли працівник погоджується з наказом

Це також можливо, якщо він суперечить змісту трудового договору або не враховує обґрунтовані інтереси працівника.

Приклад: у договорі записано, що працівник працює в офісі в Кельні. Працівник отримує наказ працювати з наступного місяця в Берліні. Працівнику цей наказ – хоча й суперечить договору – підходить, оскільки тоді йому ближче до Польщі.

2. Працівник може прийняти наказ з умовою перевірки судом.

Добре, якщо таке твердження можна зробити письмово, а не лише усно. Якщо суд потім встановить невідповідність наказу закону, ми зможемо вимагати відшкодування збитків – якщо такі виникли. Приклад: наказ про прийняття роботи в Кельні замість Берліна – якщо суд встановить, що цей наказ не був законним, за поїздки можна буде вимагати 0,30 євроцента за кілометр поїздки автомобілем.

Краще в Німеччині принаймні заявити про таке застереження, щоб роботодавець не міг потім сказати, що перехід на нові умови означає навіть згоду на зміну договору!

3. Можна погодитися тимчасово, наприклад, заявити роботодавцю в Німеччині, що ви приймаєте певні умови на певний час, а потім відхиляєте їх.

Це варіант, наприклад, для тимчасової заміни інших працівників.

4. Якщо наказ роботодавця є незаконним, тоді ми можемо в Німеччині відмовитися його виконувати.

Ми тоді зобов’язані дотримуватися передостаннього наказу, якщо тільки він не був скасований роботодавцем.

Примітка: працівник несе в Німеччині ризик, якщо суд встановить, що наказ роботодавця був законним. Це найчастіше відбувається в рамках судового процесу про звільнення працівника – тобто коли роботодавець звільняє працівника за невиконання наказу. Навіть якщо наказ був законним, може бути так, що працівник, який відмовляється, не може бути звільнений без попереднього попередження.

Існує в німецькому законодавстві також ризик, що відмова виконати незаконний наказ призведе до втрати права на зарплату за період без роботи. Щоб цього уникнути, найкраще запропонувати свою робочу силу (наприклад, „дайте мені інше завдання“) на місці. Якщо роботодавець цим не скористається, ми можемо вимагати зарплату за період без виконання роботи. Найчастіше це пов’язано з тим, що потрібно приходити на роботу у встановлений час і пропонувати свою робочу силу відповідно до трудового договору.

Залишатися вдома після незаконного наказу зазвичай не можна, хіба що роботодавець явно відхиляє і нашу роботу в попередній формі. Тоді достатньо усної пропозиції. Подібно може бути, якщо роботодавець не надсилає інформацію про те, на яку годину або куди саме ми маємо прийти на роботу.

Виняток з життя – межі мобінгу:

Роботодавець замкнув у кабінеті на ключ працівника, який працював на посаді „представника обслуговування клієнтів в офісі та в полі“, де працівник мав переписувати телефонну книгу, і дозволив виходити до туалету лише у супроводі керівника. Працівник мусив піти до туалету 3 рази за 1,5 години. Він не витримав цього і зажадав письмового наказу, після чого покинув підприємство – суд встановив, що так поводжений працівник не мусив пропонувати свою робочу силу і міг вимагати гроші за час перебування вдома (справа LAG Köln 7 Sa 1597/04).