Втрата зарплати через прострочення – терміни втрати чинності в Німеччині
У Німеччині більшість трудових договорів містять терміни втрати чинності/терміни преклюзії („Verfallsfristen“, „Ausschlussfristen“). Це терміни, до яких вимоги повинні бути заявлені проти роботодавця, щоб не втратити чинність.
Ці терміни в Німеччині найчастіше становлять 3 місяці.
Якщо працівник у Німеччині пропустить термін втрати чинності, вимога найчастіше втрачає чинність.
3 місяці відраховуються з моменту настання терміну виконання вимоги. Приклад:
Пані Йола працювала в Німеччині в травні. Згідно з договором, зарплата виплачується 15-го числа наступного місяця (у цьому випадку – 15 червня). Це означає, що пані Йола має 3 місяці з 15 червня, щоб заявити вимоги щодо зарплати за травень.
Часто буває так, що після 3 місяців на заявлення вимоги є ще 3 місяці на подання позову. Приклад:
Пані Йола відпрацювала травень. Вона не отримала грошей, тому мала час до 15 вересня, щоб заявити вимогу роботодавцю (тобто 3 місяці після 15 червня). Роботодавець проігнорував звернення. Пані Йола має час до 15 грудня, щоб подати позов про виплату зарплати за травень.
У випадку компенсації за відпустку в Німеччині 3 місяці відраховуються з кінця трудового договору.
Є галузі, в яких діють інші терміни втрати чинності – 2 місяці на звернення + 2 місяці на позов (галузь прибирання будівель, частково будівництво). Вони не обов’язково повинні бути зазначені в договорі, оскільки випливають з галузевих колективних договорів („Tarifvertrag“) (тобто договорів між німецькими профспілками та організаціями роботодавців) – але в договорі має бути згадка про „Tarifvertrag“.
Трапляються договори без таких термінів втрати чинності, але це рідкість. Найкраще шукати в договорі заголовки типу „Ausschlussfristen“ або „Verfallsfristen“, або згадки про колективні договори „Tarifvertrag“.
Є вимоги, які втрачають чинність лише через 3 повних календарних роки.
Це відбувається, коли ані договір, ані колективний договір не передбачають таких термінів втрати чинності.
Це стосується мінімальної заробітної плати (у 2024 році це 12,41 €/год.).
Це стосується виплат під час хвороби до рівня мінімальної заробітної плати (тобто якщо хтось заробляє 15,00 €/год. і на нього поширюються терміни втрати чинності, то через 3 місяці виплати під час хвороби понад 12,41 €/год. втрачають чинність після закінчення 3 місяців – але самі 12,41 €/год. як виплати під час хвороби не втрачають чинності!).
Це стосується виплат під час простою до рівня мінімальної заробітної плати (простій = коли за період без роботи після відправлення додому належить продовження виплати зарплати). Якщо хтось пропустить 3 місяці, тоді виплати під час простою до 12,41 €/год. не втратять чинності навіть після закінчення терміну втрати чинності.
Щоб зберегти термін, потрібно вказати період, за який ви хочете отримати гроші, або кількість днів відпустки. Також добре вказати суму – тут завжди краще вказати занадто багато, ніж занадто мало. Приклад:
Пан Янек написав, що хоче 2 500,00 € брутто за квітень. Насправді йому належить 2 000,00 € – і ці 2 000,00 € не втратять чинності через 3 місяці.
Якби пан Янек вказав 1 500,00 € за квітень, тоді не втратять чинності лише 1 500,00 €, а не стільки, скільки йому належало – тобто 2 000,00 €. Таким чином, пан Янек втратив 500,00 €.
Заявити вимоги можна електронною поштою, але краще використовувати кілька шляхів одночасно та надсилати електронного листа кілька разів. Я писав про це тут:
https://trudovi-prava-nimechchyna.de/iak-nadsylaty-vazhlyvi-dokumenty-v-nimechchyni/
Багато трудових договорів у Німеччині містять помилки в положеннях про терміни втрати чинності – тоді є 3 повних календарних роки на заявлення вимоги. 3 календарних роки відраховуються так:
Гроші за травень 2024 року втрачають чинність з 31 грудня 2027 року.
Найчастіші помилки в термінах втрати чинності – це використання таких понять, як „schriftlich“ (письмово) або відсутність виключення мінімальної заробітної плати з термінів втрати чинності. Найкраще, щоб їх перевірив хтось із відповідним досвідом.
Leave a Reply