Право на рівну оплату праці в Німеччині – між статями, національностями та просто людьми

Кров заливає, коли хтось отримує меншу зарплату тому, що він жінка, що він з Польщі або що він іншого кольору шкіри…

Німецький Федеральний Суд з питань праці (Bundesarbeitsgericht) не дозволив цього:

Скаржниця-працівниця була працевлаштована у фірмі з 01.03.2017 у продажах. Її місячна зарплата становила 3.500,00 € брутто.

Вона подала позов, вказуючи на те, що її колега, який працює з 01.07.2017 на тій самій посаді, заробляє 4.500,00 € брутто на місяць.

Тобто чоловік за ту саму роботу отримував щомісяця на 1.000,00 € брутто більше.

Фірма відповіла на позов, що існує свобода на ринку і кожен може укладати такі угоди, які хоче. „Треба було краще торгуватися“ тощо. Колезі скаржниці-працівниці спочатку запропонували 3.500,00 € брутто на місяць, але він саме торгувався. Крім того, працівниця отримала додатково 20 днів відпустки без оплати – яке ж це благо, як у пана за рогом!

Суд з питань праці в Дрездені вирішив 02.10.2019 (5-та палата), що це в порядку.

Апеляційний суд з питань праці в Хемніці вирішив, що 1.000,00 € брутто більше для чоловіка за ту саму роботу – це супер, бо він працював у галузі загалом довше, ніж його колега. І цього було достатньо апеляційному суду в Хемніці (1-ша палата).

Лише остання інстанція суду з питань праці в Німеччині поклала цьому абсурду край (рішення від 16.0.2023, спр. 8 AZR 450/21).

Федеральний суд наголосив на початку, що згідно з антидискримінаційним законодавством, яке діє в Європейському Союзі та в Німеччині, достатньо для початку, якщо особа, що працює, доведе, що отримує менше грошей за рівноцінну роботу.

Федеральний суд підкреслив, що сам факт того, що хтось виторгував більше під час кваліфікаційної співбесіди, ніж інша особа, не усуває припущення дискримінації, якщо обидві особи виконують ту саму або рівноцінну роботу.

Фактори, суттєві при оцінці рівноцінності роботи, включають між іншим:

– вид виконуваної роботи,

– необхідна освіта,

– умови праці.

Якщо працевлаштована особа довела, що отримує менше грошей за рівноцінну роботу, тоді роботодавець повинен довести та обґрунтувати, що різне винагородження було виправданим.

Різниця в досвіді не мала значення в нашій справі – обидві особи мали той самий тип клієнтів, продавали той самий тип продуктів. І що найкраще – обидві особи мали подібні результати. Досвід у галузі, який мав колега скаржниці-працівниці, ані не вимагався, ані не мав впливу на його роботу. Звичайне милення очей.

Працівниця таким чином врешті-решт виграла справу і отримала різницю в зарплаті за 14,5 місяців – 14.500,00 € брутто.

Вона могла вимагати ще відшкодування за дискримінацію.

І, на відміну від звичайного, витрати адвоката працівниці повинен нести роботодавець!

Професійну підтримку у розвіюванні сумнівів та захисті індивідуальних прав працівників Ви можете отримати завдяки індивідуальним консультаціям з Адвокатом Артуром Шульцем. Заохочуємо до контакту