Що відбувається, коли найнятий у Німеччині працівник вирішує взяти відпустку, не узгодивши це зі своїм роботодавцем?
Відповідь проста: самовільна відпустка без згоди роботодавця в Німеччині є підставою для негайного звільнення (fristlose Kündigung). Це нещодавно підкреслив Федеральний суд праці Німеччини (відповідник Верховного Суду у трудових справах) у своєму рішенні від 20.05.2021 (справа № 2 AZR 457/20).
Процесуальне працевлаштування
У цьому конкретному випадку працівник раніше отримав звичайне звільнення (ordentliche Kündigung) з 23.04.2018 до 31.05.2018 і подав позов проти нього. У рамках процесу роботодавець і працівник домовилися про так зване процесуальне працевлаштування (Prozessbeschäftigung), тобто продовження трудового договору на час тривання процесу.
У Німеччині роботодавці можуть запропонувати працівникам продовження трудових відносин на час процесу (Prozessbeschäftigung) у разі судових спорів щодо звільнення, щоб уникнути ризику виплати заробітної плати за час простою під час процесу.
Якщо врахувати, що такі спори можуть проходити через кілька інстанцій і тривати до 2-3 років, фінансовий ризик для роботодавця є значним – зарплата за 2-3 роки становить від 24 до 36 місячних виплат. Якщо працівник відхиляє таку пропозицію, роботодавець не зобов’язаний платити заробітну плату за час простою у разі програшу у справі про звільнення. Якщо працівник програє такий процес і вирок набуде законної сили, продовження трудового договору на час процесу (Prozessbeschäftigung) просто припиняється.
Відпустка без згоди роботодавця
Винятковий характер продовження трудового договору на час процесу не звільняє працівника, найнятого в Німеччині, від дотримання правил надання відпусток. Тобто працівник не може піти у відпустку без згоди роботодавця або відповідного рішення суду про надання відпустки працівнику.
У згаданому вище випадку в рамках продовження трудового договору на час процесу виникали суперечки між працівником і роботодавцем. Працівник був на лікарняному (Krankmeldung) до 12.03.2019, але після цього періоду не повернувся на роботу. У п’ятницю, 22.03.2019, роботодавець у зв’язку з цим викликав працівника на роботу в понеділок, 25.03.2019. Того ж дня, тобто в п’ятницю, 22.03.2019, о 23:17, цей працівник подав заяву на відпустку з понеділка, 25.03.2019, до 25.04.2019. У понеділок, 25.03.2019, працівник не з’явився на роботі, хоча до того часу не було рішення роботодавця щодо відпустки. У зв’язку з цим роботодавець негайно його звільнив.
Хоча працівник виграв процес щодо першого звичайного звільнення, самовільна відпустка стала для німецького суду праці достатньою підставою для негайного звільнення.
Leave a Reply