Що робити, коли німецький роботодавець не виплачує гроші.

Що робити, коли німецький роботодавець не виплачує гроші.

Це трапляється з різних причин – або тому, що роботодавець має фінансові проблеми, або тому, що наприкінці трудового договору ми пішли на лікарняний. Або тому, що роботодавець намагається нам дошкулити за те, що ми заявляємо власні вимоги.

Незалежно від причини, завжди виникає питання, чи можна щось із цим зробити та скільки це триватиме?

1. Недоплати в поточному трудовому стажу в Німеччині.

Краще не чекати занадто довго з повідомленням про такі недоплати роботодавцю. Наприкінці німецьких трудових договорів часто є пункти про короткі терміни втрати вимог. Часто в заголовку такого пункту договору будуть слова Ausschlussfristen або Verfallsfristen. Це означає, що на подання такої вимоги ми маємо 3 місяці з моменту її настання. Нерідко такі пункти написані неправильно, так що вони втрачають свою чинність, і тоді на подання таких вимог ми маємо 3 роки. Однак краще не розраховувати на такий варіант.

Щодо написання позовів про такі недоплати, слід пам’ятати одне – у німецькому трудовому праві до кінця першої інстанції кожен несе власні витрати на адвоката. Це означає, що навіть якщо роботодавець безпідставно не виплатив нам усі гроші, після виграної справи він не буде мусити відшкодовувати нам витрати на нашого адвоката. Є два виходи: тим, хто має адресу в Німеччині, варто мати німецьку страховку від судових спорів (Rechtsschutz), яка покриє такі витрати. Для осіб без адреси в Німеччині залишається запис до німецьких профспілок, які самі стягуватимуть відсутні гроші.

Якщо недоплати стосуються німецької мінімальної заробітної плати – тобто грошей за фактично відпрацьований час, тоді можна додатково повідомити про справу до німецького митного управління. Воно відповідає за накладання штрафів на роботодавців за несплату мінімальної заробітної плати. Штрафи становлять до 500 000,00 €.

2. Невиплата всієї заробітної плати.

Тут діють ті ж самі правила, що й у випадку недоплат. Важлива одна відмінність: якщо борги німецького роботодавця перед працівником становлять значно більше, ніж одна місячна заробітна плата брутто, тоді можна відмовитися від подальшої роботи до моменту погашення боргів. З моменту такої заяви з боку працівника, незважаючи на відсутність виконання роботи, працівник може вимагати гроші так само, як після безпідставного звільнення. Це означає, що працівник зможе вимагати повну заробітну плату за час без виконання роботи. Від цього потрібно відняти дохід, отриманий від подальшого працевлаштування, або частини соціальних виплат.

Якщо причиною несплати заробітної плати є фінансові проблеми роботодавця, тоді варто розірвати договір з власного боку так, щоб борг роботодавця не перевищив 3 останні місячні заробітні плати до кінця договору. У випадку банкрутства роботодавця за ці 3 останні місяці можна буде вимагати гроші з німецького управління праці (Insolvenzgeld). При цьому слід пам’ятати, що заява про розірвання договору повинна бути подана в Німеччині на папері.

3. Невиплата лікарняних.

З огляду на витрати на адвоката, потрібно добре подумати, чи варто подавати до суду на роботодавця. На щастя, тут є одна альтернатива: якщо ви надсилали польські лікарняні до своєї німецької каси хворих, тоді ми можемо вимагати гроші за лікарняні вже з першого дня від німецької каси хворих. Хоча це буде 70% заробітної плати брутто, розрахованої на основі договору та останнього розрахунку перед періодом хвороби. Витрати на адвоката за справу про лікарняні можуть перевищити «втрачені» 30% через отримання виплати від німецької каси хворих. Важливо, щоб польське лікарняне свідоцтво потрапило до каси хворих хоча б у вигляді скану протягом 7 днів від дати видачі свідоцтва.

У випадку лікарняних свідоцтв, виданих у Німеччині, надсилання до німецької каси хворих відбувається автоматично.