Коли німецький роботодавець може вимагати відшкодування витрат на навчання?

Коли німецький роботодавець може вимагати відшкодування витрат на навчання?

Працівники нерідко зацікавлені в розширенні своєї професійної освіти, щоб завдяки здобутим кваліфікаціям покращити свою професійну позицію.

Роботодавець, який покриває повністю або частково витрати на навчання працівника, натомість очікує, що працівник залишиться в його компанії протягом певного часу.

З цієї причини німецькі трудові суди допускають угоди про відшкодування витрат, за якими працівник зобов’язується повернути витрати, понесені роботодавцем, якщо він звільниться до закінчення певного терміну.

Положення про відшкодування витрат у Німеччині, як правило, допустимі, але не можуть надмірно ускладнювати звільнення працівником.

Крім того, у Німеччині неприпустима участь працівника у витратах на навчання, яке є необхідним для виконання його професійних обов’язків. Узгодження положень про відшкодування витрат у Німеччині можливе лише тоді, коли здобуті кваліфікації та навички можуть бути використані також поза компанією роботодавця, який надає кошти на навчання, а саме навчання сприяє покращенню професійних шансів працівника.

Положення про відшкодування витрат може бути узгоджене в Німеччині таким чином, що працівник зобов’язується повернути роботодавцю певну суму, якщо він залишить підприємство до певного терміну. У такому випадку витрати на навчання покриваються роботодавцем заздалегідь.

У Німеччині також можлива угода, згідно з якою роботодавець надає працівнику певну суму на певний ціль (навчання, підвищення кваліфікації) у формі позики, а обов’язок її повернення вигасає, якщо працівник залишається в компанії до встановленого терміну.

Положення про відшкодування витрат на навчання порушують німецьке законодавство, коли працівник не має можливості уникнути зобов’язання щодо відшкодування витрат у разі припинення договору з причин, що лежать на стороні роботодавця (наприклад, у разі порушення договору роботодавцем). В іншому випадку могло б статися так, що німецький роботодавець порушує законодавство таким чином, що працівнику не залишається нічого іншого, як розірвати трудовий договір, а незважаючи на це, працівник все одно мусить відшкодувати витрати на навчання. Увага – таке порушення законодавства німецьким роботодавцем повинен довести працівник, тому будь ласка, записуйте дати, місця, час доби та конкретні порушення законодавства!

Положення про відшкодування витрат на навчання, яке зобов’язує працівника відшкодувати витрати також тоді, коли він розірве трудовий договір до закінчення терміну зобов’язання через тривалу втрату працездатності, є в Німеччині недійсним – якщо тільки непрацездатність не є наслідком дії, в якій винен працівник (наприклад, нещасний випадок під впливом алкоголю).

Згідно з німецьким законодавством, повинна існувати відповідна пропорція між тривалістю навчання та терміном зобов’язання працівника залишатися на підприємстві. Можна прийняти наступні часові рамки як правило: у разі навчання тривалістю до одного місяця, без обов’язку виконання роботи при збереженні заробітної плати, допустимий термін зобов’язання до шести місяців; при тривалості до двох місяців – зобов’язання на рік; при навчанні тривалістю від трьох до чотирьох місяців – зобов’язання на два роки; при тривалості від шести місяців до року – не довше ніж на три роки; а при навчанні тривалістю понад два роки – максимум на п’ять років. Ці терміни рахуються в Німеччині з моменту укладення угоди, а не з моменту початку навчання!

Розмір витрат, які повинен відшкодувати працівник, також повинен зменшуватися щомісячно. Зменшення лише на річному рівні було визнано німецькими трудовими судами як неприпустиме обмеження можливості розірвання договору працівником.