Гроші за неправомірне звільнення в Німеччині – увага на центр зайнятості!
Що відбувається, коли німецький трудовий суд визнав звільнення недійсним?
Тоді німецький роботодавець мусить платити за період після звільнення так, ніби працівник продовжував працювати. За кожен місяць без роботи тоді належить регулярна виплата. Від цього віднімаються виплати від центру зайнятості.
Через цей ризик німецькі роботодавці часто погоджуються на мирові угоди з добровільними вихідними допомогами за звільнення в Німеччині. В Німеччині немає автоматизму „звільнення = вихідна допомога”.
Працівник мусить зарахувати на відшкодування заробітку, який роботодавець йому винен за період після неправомірного звільнення, те, що він міг би заробити, якби не ухилявся від прийняття нової роботи.
Працівник ухиляється від отримання іншого доходу, якщо йому можна поставити в провину, що в час після незаконного звільнення він цілеспрямовано залишається бездіяльним і не береться за іншу роботу або свідомо перешкоджає її отриманню. Працівник не може також цілеспрямовано перешкоджати тому, щоб йому взагалі запропонували відповідну роботу, а потім вимагати продовження виплати заробітку від старого роботодавця.
Працівник при цьому не зобов’язаний прийняти значне погіршення умов праці та заробітку, наприклад, чистий заробіток нижчий, ніж німецька допомога по безробіттю.
Якщо працівник після звільнення реєструється в центрі зайнятості як безробітний і користується пропозиціями посередництва, то практично не можна йому поставити в провину навмисну бездіяльність. Проте в конкретному випадку може виникнути необхідність самостійно подати заявку на вакансію, якщо з’являється реальна можливість працевлаштування. Він не зобов’язаний до постійного, наполегливого пошуку відповідної роботи.
Німецький роботодавець має можливість надсилати працівнику – під час процесу захисту від звільнення – відповідні пропозиції роботи, наприклад, з оголошень у пресі або приватних порталів з вакансіями, щоб активно спонукати його до розгляду інших варіантів працевлаштування.
Якщо німецький роботодавець користується цією можливістю, надані пропозиції роботи мусять містити всю необхідну інформацію, яка дозволяє працівнику оцінити, чи вказана роботодавцем можливість працевлаштування є для нього відповідною та прийнятною. Це зазвичай включає дані про вид і зміст роботи, місце її виконання та можливості заробітку. Це може бути в окремих випадках обтяжливим для роботодавця.
Саме роботодавець мусить конкретно довести, що в період після неправомірного звільнення існували для працівника можливості працевлаштування – чи то на основі пропозицій центру зайнятості, чи то на основі пропозицій роботи, наданих самим роботодавцем.
Працівник тоді мусить пояснити, які пропозиції роботи він отримав від центру зайнятості та які дії вжив у відповідь, а також як він поставився до пропозицій роботи від роботодавця та які кроки вжив.
Інакше може бути, якщо працівник зареєструється в центрі зайнятості, але своєю поведінкою одночасно спричиняє те, що центр зайнятості фактично не надає йому жодних пропозицій роботи.
Те саме стосується ситуації, коли буде встановлено, що пропозиції роботи інших фірм, які німецький роботодавець передав звільненому працівнику, містили відповідну та прийнятну роботу, а працівник залишався бездіяльним і не подавав заявки на ці пропозиції.
Адже тільки працівник має можливість пояснити, чи була пропозиція роботи від третьої сторони відповідною та прийнятною, подавши заявку, і тим самим чи відкривала вона йому альтернативну можливість заробітку. Через відсутність заявки на відповідні пропозиції роботи працівник перешкоджає доведенню, чи і коли він був би працевлаштований третьою стороною. У зв’язку з цим саме працівник мусить довести, що і з яких причин заявка не мала б успіху. Якщо він не надасть жодних суттєвих тверджень з цього приводу, твердження німецького роботодавця, що заявка звільненого працівника на відповідну пропозицію роботи від третьої сторони призвела б до отримання втраченого доходу, вважається доведеним.
Якщо працівник заявляє центру зайнятості, що зможе претендувати на роботу, якщо його змусять, але перед співбесідою повідомляє потенційного роботодавця, що триває судове провадження з його попереднім роботодавцем і що він дуже хоче там продовжувати працювати – тоді він не отримає грошей за час після неправомірного звільнення.
Якщо ж працівник лише чітко дав зрозуміти центру зайнятості, що хоче повернутися на посаду в стару фірму, але без «знеохочення потенційних нових роботодавців» – тоді він зможе вимагати гроші за період після неправомірного звільнення.
Leave a Reply