Гроші за незаконне звільнення з роботи в Німеччині – чи належать вони тим, хто одужав після тривалої хвороби?

Гроші за незаконне звільнення в Німеччині – чи належать вони тим, хто одужав після тривалої хвороби?

Лише тому, що звільнення з роботи в Німеччині було незаконним, це не означає автоматично, що з цієї причини належать будь-які гроші.

Загалом, важливим буде наступне питання – який ризик несе німецький роботодавець, якщо він незаконно звільняє когось з роботи? На перший погляд здається, що ризик великий – за час після періоду незаконного звільнення належить винагорода, яку працівник заробив би, продовжуючи працювати на старій фірмі.

Однак, від цього слід відняти те, що працівник заробив на новій роботі. Якщо на старій фірмі він заробляв 2 000,00 € брутто, а на новій заробляє 1 800,00 € брутто, то німецький роботодавець ризикує лише 200,00 € брутто на місяць (різниця між 2 000,00 € та 1 800,00 €).

Є ще один пункт, а точніше два: по-перше, потрібно бути працездатним у період після незаконного звільнення. Якщо когось незаконно звільняють під час хвороби, роботодавець ризикує лише виплатою допомоги по хворобі (а це 100% зарплати протягом перших 6 тижнів) та відпусткою за період хвороби.

Останній пункт – це готовність до прийняття роботи в період після незаконного звільнення. Тут більшість німецьких судів вважає, що після такого звільнення слід звернутися до центру зайнятості за місцем проживання та адекватно реагувати на пропозиції роботи.

Крім того, якщо німецький роботодавець зможе довести, що працівник перед звільненням залишив роботу, тоді доведеться запропонувати свою робочу силу – найкраще на місці на підприємстві в Німеччині…

Ось найновіший приклад з німецьких судів щодо того, що працівник повинен сказати про свій стан здоров’я, коли роботодавець підніме тему непрацездатності після звільнення:

Пан Ян, працевлаштований у Німеччині як програміст, є важко інвалідизованим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з встановленим ступенем інвалідності 60; він досі страждає від побічних ефектів.

Пан Ян був непрацездатним через хворобу понад 3 місяці. Потім його німецький роботодавець неодноразово запрошував його на зустрічі щодо професійної реінтеграції, пропонуючи три альтернативні терміни, однак безуспішно. Через 9 місяців пан Ян нарешті взяв участь у процесі підготовки до повернення на роботу на основі відповідного медичного плану. Однак пан Ян з причин здоров’я не був у змозі виконати завдання, покладені на нього в рамках цього процесу. Через кілька тижнів пан Ян знову надав лікарняний. Потім – наприкінці цього лікарняного – повідомив, що за 2 дні буде знову працездатним…

Роботодавець тоді вимагав надання медичної довідки про працездатність перед початком роботи. Пан Ян не відреагував. Через відсутність довідки фірма відмовила у прийнятті запропонованої роботи.

Через тиждень пан Ян знову з’явився у фірмі та надав черговий лікарняний, який був виданий на цей один день (!), як продовження попереднього лікарняного. Потім знову, через тиждень, надав довідку від невролога, яка підтверджувала його відновлену працездатність на адаптованому робочому місці…

Фірма мала досить цієї гойдалки – пан Ян то надавав лікарняні, то одразу після цього представляв довідки про працездатність. Фірма поінформувала раду підприємства та німецьке Управління у справах інвалідів щодо надзвичайного звільнення з роботи з огляду на стан здоров’я. Німецьке Управління у справах інвалідів надало згоду на звільнення. Пан Ян подав позов проти цього звільнення та вимагав винагороди за роботу з моменту надання медичної довідки про відновлену працездатність.

Німецький апеляційний суд відхилив позов пана Яна!

Вже з аргументації пана Яна випливала відсутність працездатності – у цьому конкретному випадку це випливало з багаторазових невдач у процесі повернення на роботу після тривалої хвороби. Працівник повинен у Німеччині надати деталі свого стану здоров’я, якщо стверджує, що після невдалих спроб повернення на посаду він знову працездатний. А пан Ян та його лікар стверджували лише загальними фразами, що „за станом здоров’я пан Ян знову працездатний“, не надаючи деталей раптового одужання…

Номер справи: LAG Köln 7 Sa 521/23.