Відшкодування за камери роботодавця на робочому місці в Німеччині

Відшкодування за камери роботодавця на робочому місці в Німеччині

Навіть на робочому місці в Німеччині діє право на захист власного образу – тобто також право працівника вирішувати, чи можуть бути зроблені та, можливо, використані відеозаписи, що зображують його особу.
Крім того, використання персональних даних – а до них належать і записи певної особи – без правової підстави є в Німеччині втручанням у право на інформаційне самовизначення, яке гарантує можливість самостійно вирішувати щодо розкриття та використання власних персональних даних.

Серйозне порушення права на захист персональних даних обґрунтовує в Німеччині виплату грошової компенсації.
Чи відбулося настільки серйозне порушення особистих прав, що воно обґрунтовує виплату грошової компенсації, можна оцінити лише на основі сукупності обставин конкретного випадку.

Під час оцінки конкретного спостереження на робочому місці за допомогою камер слід особливо враховувати значення та обсяг втручання, а також причину та мотиви дій роботодавця, а також ступінь його вини.
Спостереження на робочому місці без правових підстав може призвести в Німеччині до присудження компенсації.

Безперервне відеоспостереження може серйозно порушувати права працівника. Спостереження за загальнодоступними приміщеннями за допомогою оптико-електронних пристроїв (відеоспостереження) дозволено в Німеччині на платформах, у музеях, магазинах тощо.

Інакше на робочому місці в Німеччині – такий постійний нагляд створює психологічний тиск. На відміну від громадських місць (вокзали, автозаправні станції, магазини), моніторинг на роботі охоплює людей часто безперервно і одночасно протягом багатьох годин щодня. Працівник часто не може уникнути перебування в зоні спостереження.

Постійний, детальний моніторинг поведінки працівника протягом усього робочого часу без наявності конкретної підозри у серйозному порушенні обов’язків чи злочині є в Німеччині незаконним.
Інакше буде, якщо працівник ефективно висловить згоду на такий моніторинг і такої згоди тим часом не відкличе.

Щоб такий постійний моніторинг відповідав німецькому законодавству, повинні існувати документовані, фактичні докази, які б вказували на те, що працівник скоїв якийсь злочин.
Повинні існувати підстави, що вказують на злочини, які б обґрунтовували моніторинг з метою їх виявлення.

Якщо роботодавець хоче шляхом відеоспостереження такого масштабу протидіяти лише абстрактному ризику маніпуляцій, то цей захід є незаконним згідно з німецьким законодавством.

Не можна ефективно надати згоду на заходи нагляду за працівниками вже в момент підписання трудового договору. Крім того, роботодавець повинен поінформувати працівника про право відкликати згоду на збір даних, а сама згода повинна бути чітко відокремлена від інших положень договору.

Отже, якщо роботодавець у Німеччині здійснює нагляд за всією робочою зоною 24 години на добу, а записи зберігає протягом 48 годин, то такий моніторинг дозволяє вимагати в Німеччині відшкодування.

Апеляційний суд з трудових справ Мекленбург-Передньої Померанії (рішення від 25.05.2019 – справа № 2 Sa 214/18) визнав, що моніторинг працівника за допомогою трьох камер у зоні, недоступній для громадськості, на автозаправній станції протягом понад восьми місяців був недозволеним і присудив від роботодавця грошову компенсацію у розмірі 2 000,00 євро.

Апеляційний суд з трудових справ у Гаммі (рішення від 30.10.2012 – справа № 9 Sa 158/12) присудив працівнику, який перебував під наглядом двох камер протягом 20 місяців, по 15-20 хвилин кожного робочого дня, грошову компенсацію у розмірі 4 000,00 євро.

Апеляційний земельний суд з трудових справ (рішення від 25.10.2010 – справа № 7 Sa 1586/09) присудив від роботодавця грошову компенсацію у розмірі 7 000,00 євро за тримісячний постійний моніторинг працівника.